Щодо запобігання та протидії домашньому насильству

    Щодо запобігання та протидії домашньому насильству.

  З 7 січня 2018 року набрав чинності Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

  Відповідно до даного закону домашнім насильством є дії або бездіяльність фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім’ї чи в межах місця проживання або між родичами, або колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім’єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких дій.

  Економічним насильством закон визначає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.

  Психологічне насильство – це словесні образи, погрози, в тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров’ю особи.

  Незважаючи на те, що про психологічне насильство кажуть, що «це просто сварка», «ми завжди так спілкуємося», «це нормально», але це не нормально. Усе те, що принижує честь та гідність людини і особи, є насильством. Доводити психологічне насильство, крім пояснень кривдника та постраждалої особи, можна через свідків (родичів, сусідів, інших очевидців).

  Варто також звернути увагу, що діти вважаються жертвами насильства також і у тому разі, якщо вони були присутніми при сценах насильства.

  До того ж, вчителі, медсестри, лікарі повинні повідомляти в поліцію про підозри, що щодо дитини вчиняється насильство.

  Законом передбачена можливість відокремлення кривдника від жертви, для чого визначено поняття термінового заборонного припису і обмежувального припису.

  Терміновий заборонний припис виноситься кривднику уповноваженим органом Національної поліції України у разі існування безпосередньої загрози життю чи здоров’ю постраждалої особи з метою негайного припинення домашнього насильства, недопущення його продовження чи повторного вчинення. Терміновий заборонний припис може діяти до 10 діб.

  Обмежувальний припис видається судом на строк від одного до шести місяців.

  За даними приписами кривднику забороняють перебувати в місці спільного проживання з постраждалою особою, навіть якщо це його помешкання, обмежують спілкування з постраждалим, забороняють наближатися на певну відстань до роботи, місця проживання тощо.

  За вчинення домашнього насильства, а також за порушення спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству кривдник несе відповідальність відповідно до закону.